Вшанування пам’яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча

​

З метою вчасного отримання запрошення на захід, просимо Вас у 3-х денний термін, але не пізніше 19 жовтня  2015 року підтвердити свою участь, відповівши на цього листа по e-mail: o.komitet@gmail.com з темою КОВЧ, або по тел. 050 294 84 69. У листі просимо вказати ПІБ особи, яка буде Вас супроводжувати. Для замовлення додаткових квитків звертаємось з проханням додати ПІБ та контакти запрошених осіб (телефон, e-mail) і ми обов’язково розглянемо таку можливість.

Комітет із вшанування пам’яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча було засновано  2010 році. Його почесним головою є Блаженнійший Любомир Гузар.

Комітет проводить свою діяльність під патронатом Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженішого Святослава.

Основним завданням Комітету є сприяння втіленню ідей Блаженного Священномученика Омеляна Ковча щодо міжнаціонального, міжконфесійного та міжрелігійного діалогу та порозуміння, плекання толерантності і взаєморозуміння в суспільстві, розвитку діалогу культур і народів, популяризації соціально-корисної та благодійної діяльності, а також здійснення заходів щодо вшанування пам’яті отця Омеляна Ковча.

Життя простого українського священика отця Омеляна Ковча – це шлях істинного праведника, Великої людини та Великого Українця.

Останні, трагічні сторінки його життя явили світові приклад виключної любові та самопожертви заради ближнього.

За Віру, людяність та порятунок сотень людей з інших народів та віросповідань отець Ковч свідомо склав найвищу офіру – власне життя.

У 1999 році Єврейською Радою України Омеляну Ковчу присвоєно звання “Праведник України”.

У 2001 році під час душпастирського візиту до України Папа Іван Павло ІІ проголосив Омеляна Ковча  Блаженним Священномучеником.

Осмислюючи трагічну долю отця Омеляна Ковча, його жертовність, християнську любов до людей, розуміємо: його життя – це пошук загальнолюдських цінностей, які об’єднують усіх людей, усі народи.

Його філософія всеохоплюючої любові до ближнього – це дороговказ і теперішньому, і прийдешнім поколінням у суспільство толерантності, в суспільство мирного співіснування людей різних національностей, різних віросповідань, різних культур. Це є актуальним й досі.

ІНФОРМАЦІЯ

ЩОДО ЛАУРЕАТІВ, НАГОРОДЖЕНИХ ВІДЗНАКОЮ БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ОМЕЛЯНА КОВЧА У 2011-1014 РОКАХ

У 2010 році Комітетом засновано Відзнаку Блаженного Священномученика Омеляна Ковча.

Відзнака вручається щорічно за значний внесок у справі екуменічного діалогу, діалогу культур і народів, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння, соціально-харитативної та благодійної діяльності, за особистий життєвий приклад жертовності та гуманізму, героїчні вчинки.

У 2011-2014 роках Відзнаки були удостоєні непересічні особистості, чия діяльність має стати добрим прикладом для нинішніх та прийдешніх поколінь:

польський режисер Гжегож Лінковський – за багаторічне служіння ідеї порозуміння між народами та справі міжрелігійної співпраці і, зокрема, за створення документальних фільмів „Парох Майданека” та „Невигідний”, які поширюють  знання про о. Омеляна Ковча та Митрополита Андрея Шептицького як духовних прикладів для нинішнього і грядущих поколінь;

ізраїльський науковець, історик та громадський діяч Арон Вайс – за відданість ідеям порозуміння і братньої підтримки між українцями, євреями та поляками і, зокрема, за пошук і справедливе відзначення Праведників народів світу з України та послідовне проведення зустрічей українських, єврейських та польських студентів „Ковчег” як частки діалогу поколінь, культур та релігій;

український державний діяч Василь Кощинець – за багаторічні зусилля, які допомагають надавати духовну опіку людям, позбавленим волі і взятим під варту, і за важливу особисту роль у налагодженні системної взаємодії Державної кримінально-виконавчої служби і Церков у релігійній підтримці ув’язнених осіб в дусі служіння о. Омеляна Ковча – покровителя тюремного душ пастирства;

відомий український громадський діяч Євген Сверстюк – за незламну відданість національній і духовній справі та сповнений великої особистої сили і гідності пошук і повернення з-під риштовань істин та цінностей, які дають людині мужність не коритися злу, берегти свою духовну чистоту і віру, що з байдужості творить любов, а з натовпу воздвигає націю.

польський політик та державний діяч (нині Миністр оборони Польщі) Томаш Сємоньяк – за багатолітню працю задля порозуміння між народами і на визнання важливого внеску у відновлення справедливості і творення мудрих і щирих відносин братерства між українцями і поляками;

Український Католицький Університет – на пошану місії Університету і відзначення добрих зусиль викладачів і студентів з надією, що ця праця служитиме Українському народові, його національній справі та ідеї, поширюючи світло, відкриваючи шлях до нових ідей та зміцнюючи віру людей у незнищенність моральних чеснот;

поет Мойсей Фішбейн – на пошану таланту, багатолітньої творчої праці, його життєвої настанови: чинити згідно з Господніми заповітами та власним сумлінням;

керівник Міжрайонної лікувально-виробничої майстерні при Міжрайонному Радянському психоневрологічному диспансері Києва Ніна Горностай – за багатолітню працю, в якій сяє світло великої духовної самопожертви, і на визнання подвигу людини, здатної упродовж багатьох років захищати від темряви інших людей, даючи приклад милосердя і добра, що навіть найтендітнішими руками можуть зупинити духовні сутінки;

християнська Спільнота Святого Егідія (Італія) – за подвиг служіння і порятунку тих, кого знищують бідність, кривди і війни, за невтомну працю просвітлювати душі й творити мир між народами і за силу молитви, яка із сердець одиниць шириться світом задля захисту мільйонів;

український поет, громадський і культурний діяч Ліна Костенко – за великий захист опечаленої душі свого народу і подвиг гідності, який нагадує кожному про силу і здатність залишатися на шляху честі й у мить піднесення, і в мороку, й у сірі будні, коли втрачають риси і світло, і тіні;

канадська і українська благодійниця, педагог і громадський діяч Зеня Кушпета – За приклад тієї любові до людей, яка творить смисл справжнього життя, і жертовний вибір допомагати іншим, що став особистим подвигом турботи;

ізраїльський історик і дослідник Шимон Редлих – за мужню відданість правді, яка є особистим відображенням любові до власного народу і поваги до народів інших, чиї святощі і болі є рідними і близькими як частка єдиного людського серця;

лідер кримсько-татарського народу Мустафа Джемілєв – за загальнолюдський приклад того, як особистість здатна захистити рідний народ від погибелі, і за чин мужності підтримувати слабких перед силою ненависті, бо вона неминуче буде розвієна волею Вседержителя над споконвічною землею кримських татар;

медик, яка рятувала поранених під час трагічних подій Революції гідності, зокрема, на вулиці Інститутській у Києві у лютому 2014 року Марія Матвіїв – за мужність і особисте повстання проти зла, коли сама душа піднялась на захист і порятунок життя людей, перемагаючи страх і приреченість, крізь кулі йдучи з вірою, що подвиг й однієї людини може змінити нас усіх;

архиєпископ, Митрополит Перемишля, колишній голова Конференції єпископів Польщі Юзеф Міхалик – за подвиг любові і мудрість духовних рішень, що перевершують обставини і допомагають братам, сестрам, сусідам і народам бачити велич і людяність один одного, возвеличуючись разом;

канадський меценат українського походження, фундатор Украінсько-єврейськоі ініціативи Джеймс Темертей – за щедрість рішень великої душі, які відображають проникливу небайдужість людини, твердість її характеру і непоступливість в досягненні мети, упевнюючи рідний народ у високих прикладах особистого успіху та духовної потреби допомагати іншим;

отець-митрат Української Греко-Католицької Церкви Михайло Шевчишин – за порятунок інших, вірне служіння голосу своєї душі і жертовний подвиг священика, чиє свідчення віри в найтемніший час гонінь і переслідувань стало теплим світлом прихисту для спраглих і блискавкою просвітління через хмари історії для майбутнього Церкви і рідного народу.

Лауреати 2015:

ГО “Фонд міжнародної солідарності” (Fundacja Solidarności Międzynarodowej). Фонд міжнародної солідарності, – був одним із головних організаторів польської  гуманітарної допомоги пораненим на Майдані та в зоні АТО. За сприянням Фонду, польські лікарні рятували життя й здоров’я понад 120 активістів Майдану та кілька сотень поранених учасників АТО, а також було  виділено для 185 сімей героїв Небесної сотні, які загинули у боротьбі за демократичну і незалежну Україну, грошову допомогу у вимірі 1 мільйона доларів. Коли на Майдані йшла стрілянина і гинули люди, польська делегація перебувала у Канаді і тоді представники урядів цих двох країн вирішили, що допомагатимуть в проведенні реформ в Україні і створили Польсько-Канадську програму підтримки демократії. Фонд міжнародної солідарності як неурядова організяція адмініструє цю програму, якої метою є збільшення рівня участі громадян України у створенні ефективних, правових демократичних інституцій, зокрема органів місцевого самоврядування та незалежних мас-медіа. В рамках програми, Фонд надає можливість використання досвіду системної трансформації та побудови співпраці між польськими та українськими публічними установами і громадськими організаціями. Від кількох літ Фонд міжнародної  солідарності, організовує журналістам та представникам української адміністрації  вишколи, для покращення співпраці органів місцевого самоврядування, які мають на меті підняти якість адміністративних послуг. Варто також нагадати, що 16 січня 2014 року, зразу після того, як Партія Регйонів та Комуністів ламаючи парламентські процедури, приймали закони, які нарушували основні права громадян України, фонд міжнародної солідарності як один з перших видав заяву «Не залишаймо українців самих», в якій закликав європейських політиків до міжнародньої підтримки. Фонд активно допомагає неурадовим організаціям в Україні та у співпраці з ними організував виїзд значної кількості спостерігачів з Польщі на президентські та парламентські вибори у травні та жовтні 2014 року.

Уляна та Марко Супруни. Вона народилася в США, він – у Канаді. Уляна лікар за фахом і директор гуманітарних ініціатив Світового Конгресу Українців спільно з Марком, політологом, філософом та сценаристом за спеціальністю, започаткували проект «Захист Патріотів», аби навчити захисників України як надавати першу медичну допомогу на полі бою та застосовувати аптечку НАТОвського зразка — знайшовши інструкторів, лікарів, координаторів, а головне однодумців, які розділяють спільні погляди, а саме навчати, щоб врятувати життя. Вони переїхали в Україну через тиждень після початку Революції Гідності. Уляна стала волонтером Медичної служби й була на Майдані в найгарячіші моменти, а Марко працював із західними журналістами та українськими документалістами Babylon’13. У рамках громадської організації «Захист патріотів» проведено курси з тактичної медицини для понад 23 тисяч бійців  і понад 2 тисяч курсантів військових вищих навчальних закладів, після проходження цього курсу надано понад 20 тисяч аптечок, що зібрані за стандартами НАТО, а також організовано заходи з реабілітації постраждалих під час Революції Гідності. 11 липня 2015 р. Президент Петро Порошенко підписав укази про прийняття до громадянства України подружжя Супрунів. Віднедавна Уляна є директором Школи реабілітаційної медицини при Українському Католицькому Університеті.

Ізраїльська волонтерська організація «Друзі України в Ізраїлі» (Israeli Friends of Ukraine). Це найпотужніша громадська організація в Ізраїлі, яка допомагає Україні. Ініціативна група ізраїльських активістів – вихідців з колишніх країн СНД «Друзі України в Ізраїлі» заснована в квітні 2014 року і займається зміцненням ізраїльсько-українських відносин через взаємодію з єврейською та українською діаспорою по всьому світу. Іхня основна діяльність – це різноманітна допомого солдатам в АТО, пораненим, дитячим будинкам та біжанцям. Організували десятки акцій на підтримку та захист України, зібрали та відправ велику кількість медикаментів і гуманітарної допомоги в зону АТО, дуже велика допомога пораненим і організація стажування українських хірургів у лікарнях Ізраїлю (це їх останний проект),  робота з ізраїльськими мас-медіа.

Отець Василь Іванюк — декан Краматорського деканату УГКЦ. Корінний бойко зі Львівщини, котрий вже 23 роки проживає на Донеччині. Проводить служби українською мовою, зводить храми, організовує духовно-молодіжні табори, аби навернути дітей до християнського життя, фінансує видання унікального словника бойківських говірок, відкриття логопедичного кабінету для дітей-аутистів та дітей із вадами мовлення, а останнім часом — ще й возить допомогу на передову, де проводяться найзапекліші бої. За бронежилет, каже, йому служить святий хрест і віра в Бога. При храмі святого пророка Іллі у Краматорську минулої осені організував пункт допомоги переселенцям. У вересні минулого року за сприяння священика більше півтори тисячі дітей переселенців отримали необхідні шкільні та канцелярські приладдя.

Клавдія Поліщук – 93-річна киянка, яка віддала пораненим бійцям усі гроші, які їй виплатив німецький уряд як компенсацію за злочини, вчинені нацистами. Бабуся, яка сама пережила війну, особисто привезла дві тисячі євро до військового госпіталю і передала волонтерам. «Мені не шкода нічого. Я би своє серце віддала, але воно уже нікуди не годиться, старе серце. Тому я хочу хоч якоюсь краплею в морі, але допомогти пораненим дітям», — сказала Клавдія Поліщук.